Ігрові вправи

Вправа «Гронування». 

Види і жанри реклами.
Методика «Ґронування асоціацій» Пошук асоціацій на певну тему допомагає не лише осягнути багатогранність досліджуваного медіаоб'єкта, а й глибше зрозуміти його сутність. Працюємо на дошці або у зошитах. У центрі малюємо коло та вписуємо досліджуваний об'єкт або тему, скорочену до 2—3 слів. Актуалізовані, озвучені асоціації щодо обраного медіаоб'єкта групуємо у підтеми та вписуємо у менші кола, так звані «грона»: асоціації, близькі за смислом (структурою, функціями, походженням, перспективою розвитку, користністю, за шкідливістю тощо). У кожній смисловій підтемі може бути ще кілька підтем. Таким чином від великого кола мають відходити «гілки» (смислові зв'язки) з «гронами» асоціацій, які багатогранно розкривають поняття чи тему.

Вправа-гра «Антиреклама»

Суть вправи полягає в тому, щоб свідомо не думати, не розбирати непотрібні нам рекламних зображень, які знаходяться в полі нашого зору. Йдеться, передусім, про статичні рекламні зображення: білборди, банерах, постери тощо,
Вправа складається з трьох основних дій, які згодом можна довести до автоматизму. Коли мисленнєві дії стануть звичними, можна буде навіть "розважатися", йдучи вулицею або їдучи у вагоні метро, ​​спотворивши рекламну продукцію.
1. «Абстрагування». Статична графіка рекламного об'єкта (на постері, білборді) не треба розглядати, а якщо воно й впало в око, то погляньте на нього побіжно, ніби з великої відстані, щоб це зображення сприймалося у загальному вигляді. В результаті саме такої розумова дії свідомого «неспівприймання» воно матиме вигляд кольорових плям невиразної форми.
2. «Асоціація». До колірних плям, які ми все так встигли "схватити" - сприймаючи погляд, потрібно подумати підібрати якнайбільше різних візуальних, так і вербальних асоціацій. їх можна комбінувати, підбирати до них аналогії тощо.
3. «Творення власних смислів». Бажано до кожного уявленого нами образу вигадайте назву декількох назв, або створити свій власний сюжет подій.
Якщо візуальне рекламне зображення вже знайоме, то вправу можна почати з другої дії - довільного асоціації. Основною вимогою до асоціації загалом є його спрямованість на пошук образу, найбільш віддаленого за змістом від запропонованого образу рекламного зображення.
В результаті виконання цих нескладних дій людина, керуючи асоціаціями, вигаданими образами, не сприймає себе зайвим, а займається самостійним образотворчим спонуканням: його мисленнєва діяльність, уявлення, пам'ять активізуються, вона "працює" не з вмістом, нав'язаним ззовні, а зі змістом власної свідомості.
«Труднощі» у виконанні вправ полягають у природній інертності багатьох людей до активізації власних інтелектуальних та вольових зусиль. Однак всі погоджуються, що це конструктивні зусилля (які, до речі, допомагали людям вийти з царства тварин), спрямовані на психологічний самовзахист, а зусилля від утомі сприйняття непотрібної інформації деструктивними для психіки.
Для закріплення розумових дій управа проводиться в класі. Медіапедагог показує протягом секунди рекламне зображення, а учні записують свої асоціації та винаходять до нього образи, ідеї, назви протягом 1-2 хвилин. Що більше асоціацій, що вони більш віддалені, то кращий самозахист. Гумор - найкращий прояв психологічного захисту.
Матеріалом для роботи можуть бути постери та рекламні зображення з журналів. Необхідно підібрати зображення з великими елементами, більш локальної кольорової забарвлення, умовно наблизивши їх до монументальних вуличних.
Можна показати до шести зображень і роздати попередньо підготовлені бланки (аркуш розділений на 6 клітин, кожна з яких заповнюється відповідно показаним зображенням за порядковим номером. Учень записує асоціації, ідеї до першої «реклами» в цифрах 1, а до другої - в клітинці 2 і т. д.).
Вправа «Біла фарба»
Ця практика спрямована на дистанціювання з непотрібного, негативного для особистості зображення / образу.
Мабуть у кожного людини є досвід, коли щось дуже вражає і це враження негативне: людина випадково стала свідком дорожньої аварії, побачила смерть тварини, переглядаючи новини, була шокована натуралістичними кримінальними деталями тощо. Буває й так, що ми свідомо переглядаємо фільм жахів чи психологічний трилер, а потім «страшний» чи просто неприємний образ з'являється в нашому внутрішньому баченні чи сновидінні.
Ці негативні образи порушують наш емоційний комфорт і потребують відповідних дій.
1 дія Уявите «картинку-образ», який вас турбує, умовно «переслідує» (для цього декому треба заплющити очі).
2 дія Тепер уяви, як ваша негативна «картинка» зафарбовується широкими білими смугами зверху донизу. Можливо «картинка» зафарбовується не щільно, тоді треба буде додатково «накласти ще один-два шари білої фарби».
Якщо «образ» з'явиться через деякий час знову - «зафарбувати» його ще раз. Якщо «біла фарба» не допомагає, а «картинка» продовжує хвилюватися - зверніться до психолога.
Вправа «Стоп, образ!»
Ця практика полягає в накладенні заборон на представлення емоційно негативного для особистості образу. Наприклад, у свідомості, внутрішньому баченні виникло щось неприємне: образ кіногероя (або реального людини), пригадування якого та мисленнєвого діалогу з яким може надати вам неприємних (болючих) переживань.
Суть вправи полягає в наступному: як тільки в свідомості з'явився негативний для вас образ і у зв'язку з цим ось-ось почнуть виникати емоції страху, розчарування, образи, ревнощів тощо, необхідно внутрішньо, вольовим зусиллям заборонити собі думати про це, твердо подумки промовивши наказ: «Стоп!». Бажано відволіктися на щось інше.
До дистанціювання візуальної інформації також можна віднести звичайні дії, які можуть запобігти нашому роздратуванню або емоційній утомі ». Уникнути телевізійної реклами можна за допомогою "переходу" на інший канал; зменшування звуку та тимчасового переключення на іншу діяльність. Можна залишити приміщення, де працює телевізор, на час реклами тощо.
За принципом «усе геніальне - просте!».
У нашому контексті «прості дії можуть бути досить ефективними», щоб не підпасти під вплив непотрібної візуальної інформації.
Не дивіться того, що, як ви передбачаєте, може вас засмутити, налякати!

Вправа «Асоціативний кущ»

На дошці малюнок куща,без гілок.Завдання:на стікерах записати все що діти знають про інформацію.(Що таке інформація,що відбувається  частіше:вони шукають інформацію чи інформація шукає їх,що може означати термін  «інформаційне керування»?)

Ігри-головоломки

«У тьмі»
Збираючись напасти на жителів однієї далекої країни,велетень людожер заглянув у свою темну комору. Там у нього стояли чотири шестимильних чоботи й вісім семимильних. Скільки чобіт,не дивлячись,потрібно дістати з комори ,щоб дібрати пару?( 3 чоботи-два з них точно співпаде у своїх характеристиках.)
Можливий висновок. Інколи,щоб знайти правильне рішення, досить подивитися на подію з трохи незвичного ракурсу.

Загадка з мечами.
Почувши про грізні плани велетня ,володар тієї країни,на яку людожер збирався напасти,послав 2 своїх старших синів до королівського зброяра. У скрині в нього зберігалася чарівна зброя-чотири кинджали,3 мечі та 2 сокири. Принци хотіли одержати лише однакову зброю. Який мінімум предметів озброєння наосліп потрібно дістати зі скрині,щоб виконати бажання королівських синів?(4 предмети. Оскільки предметів озброєння -3 види,то четвертий предмет обов’язково складе одному з трьох предметів пару)
Можливий висновок. Способи аналізу інформації,освоєнні один раз,надалі легко застосовуються в інших ситуаціях.

Семимильні чоботи.
А в цей час людожер виявив,що в сутінках дістав зі своєї комори шестимильні чоботи. І зі злістю жбурнув їх назад.Щоб скоріше дістатися до наміченого пункту,йому потрібні були лише семимильні чоботи. Якщо в коморі у велетня стояло 4 шестимильних і 8 семимильних чобіт,то скільки всього чобіт йому потрібно витягти наосліп, щоб серед них виявилася пара семимильних?(велетню необхідно витягти 6 чобіт:навіть якщо він витягне спочатку всі 4 шестимильних-наступні 2 обов’язково виявляться семимильними) Можливий висновок. Навіть при зовнішній подібності завдання(про чоботи вже було)необхідно бути дуже уважним до деталей  і нюансів:саме розрізнення,розуміння окремих характеристик конкретної ситуації дозволяє  правильно її сприйняти і знайти адекватне рішення

Екранна мова 

Вправа « Погляд на світ».

Виберіть праворуч чи ліворуч від себе помітні предмети. Подивіться на один з них і спробуйте перевести погляд на інший по величезній дузі(через небо або стелю),намагаючись,щоб очі рухалися рівно і повільно.Чи вдалося? У цій властивості нашого зору прихована ще одна таємниця популярності кінематографу. Ми бачимо світ різко,ривками,нам  необхідно постійно переводити погляд,оцінюючи,порівнюючи,зіставляючи. І тому зміна кадрів у кіно сприймається нами легко і природно.

Вправа  « Зйомка фільму»

Візьміть порожню рамку від слайдів або просто проріжте чотирикутник в аркуші паперу та спробуйте  подивитися на світ крізь цей маленький отвір. Чи не правда,світ несказано змінився,залишаючись для нас начебто звичним і пізнаванним?

Рамка спочатку заважає оку. Але,звикнувши,раптом відчуваєш,що її межі не такі вже й вузькі:у них навіть сховані якісь переваги. Наш погляд може обійти той предмет,що не потрібний у кадрі ;може затриматись на чомусь,розглянути докладніше,наблизити або віддалити. В основі всього цього лежить дуже простий факт. Між нашим поглядом і тією картиною,що виникає на екрані,-погляд кінокамери. Здавалося б,усе не так і складно. Хтось дивиться на світ крізь об’єктив ,знімає щось на кіноплівку,а потім це бачимо ми , але це вже не наш погляд на світ. Навіть перебуваючи у тому самому місці,ми могли б побачити зовсім різне. Один побачить світанковий морок під деревами,інший зверне увагу на те,як блищать краплі роси,а для третього все померкне перед сходом сонця.

І кожний з нас направив би кінокамеру на те,що йому більш цікаво. Режисер і оператор,використовуючи виразні засоби та прийоми телебачення,передають на екран повідомлення  про якусь подію. Найчастіше вони ,будучи навіть не упередженими,передають свою інтерпретацію (лат.пояснення,тлумачення змісту),події,як своє розуміння та бачення,а не в тій формі, в якій подія можливо сприймалася її учасниками або свідками. Це пояснює природу демонстрованої реальності-її репрезентативність (лат. зображення,представлене кимось),яка в кращому разі є не повністю об’єктивною,а в гіршому-викривленою. Крім того ,телевізійна реальність також має ілюзорну (лат.хибний,оманливий)природу:те,що ми бачимо на екрані,по суті пікселі ,смуги тощо. За великим розрахунком ,вся телевізійна продукція,як і медіа продукція загалом – репрезентативна,ілюзорна.

Вправа -експеримент  «Підкріплення»

Двоє охочих виходять за двері. Тим ,хто залишився,дається інструкція-задумати предмет із наявних у приміщенні й місце,на яке активному учаснику необхідно буде його перенести.
Складність вправи полягає в двох моментах. По –перше,ні сам предмет ,ні його нове місце не названі прямо,а уточнювальні відповіді ведучого завуальовані й розпливчасті.  По – друге,група отримує завдання:першому гравцеві давати негативне підкріплення всіх його слів і вчинків(за допомогою критики,негативних оцінок окремих його дій та особистості в цілому,зневажливої невербальної інформації),а в другому – позитивне(використовуючи слова підтримки,радості за успішні дії,запевнення у дріб’язковості зроблених неправильних учинків,замилування,компліменти тощо). Після експерименту двоє учасників діляться враженнями,кому з них було легше шукати предмет: з позитивною підтримкою чи негативною.
Висновок : навіть дуже впевнена в собі людина починає сумніватися у власних силах,якщо зустрічається з груповим несхваленням та тиском. 
          

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
• Профілактика деструктивних впливів мас-медіа. Програма занять для молоді / Мерзлякова О.Л.-К.: Шк.світ, 2010-126с .- (Бібліотека «Шкільного світу»
• Мюрієль Мендель.Сказочные головоломки або проделки коварного джини, -М .: АСТ-ПРЕСС, 1998.-126с.
• Медіакультура особистості: соціально-психологічний підхід. Навчально-методичний посібник / За ред..Л.А.Найдьонової, О.Т. Баришпольця.К .: Мі ленніум, 2010.-440с.

АКВАРІУМ

Цей метод ефективний для розвитку вмінь дискутування в малих групах.
Після того як учитель об’єднав учнів у три-чотири групи (4-6 учнів) і надав кожній із них завдання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр кола (класу), утворивши внутрішнє коло – «акваріум».
Поки група займає місце в центрі, вчитель знайомить клас із цим завданням і нагадує правила дискусії у малих групах.
Учасники та учасниці цієї групи обговорюють запропоновану вчителем проблему таким чином:
• один з групи прочитує вголос ситуацію;
• група обговорює ситуацію у ході дискутування;
• приймається спільне рішення, або підсумовується дискусія.
На цю роботу групі відводиться 3-5 хвилин. Усі інші учні класу не втручаються в обговорення, а лише спостерігають за ходом дискусії.
Після цього група повертається на свої місця, а вчитель ставить класу запитання:
1. Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?
2. Чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною?
3. Який аргумент ви вважаєте найпереконливішим?
Така бесіда триває 2-3 хв., а місце першої групи в «акваріумі» займає інша та обговорює наступну ситуацію.
Усі групи по черзі мають побувати в «акваріумі», і діяльність кожної з них мусить бути обговорена класом.

Вправа «Павутинка»-
 клубочок  передаємо тому,кого ви запам’ятали на минулому тренінгу і називаємо його ім’я,назад-продовжити речення «Після минулого тренінгу я спробувала….,почала робити..розповіла..задумала..якщо не були,то «На тренінгу хочу дізнатися..»